Модель корекції поведінки, що відхиляється від норми

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

(автор Ю. Черво)

Гіпотеза про механізм формування поведінки, що відхиляється від норми. Особистість дитини є самокерованою систему; свою поведінку вона будує на основі потреб, засвоєного нею досвіду діяльності і уявлення про саму себе. Головною компонентою самокерованого механізму особистості в дітей і підлітків є емоційна складова Я-концепції – системи усвідомлюваних і несвідомих уявлень особистості про саму себе.

Я-концепція та потреби і якості людини, які з нею взаємодіють – внутрішня рушійна сила, мотиваційна основа реакції на вказані вище фактори навколишнього середовища.

Існує багато чинників виникнення девіантної поведінки як біологічного, так і психологічного й соціального характеру. Серед причин цього явища – гіпотеза російського вченого Ю. Черво про відхилення у «Я-концепції» дитини «Я- концепція» – це уявлення людини про себе.

У ній виокремлено 5 складових:

Я - знаю (потреба у пізнанні)

Я - можу (потреба у самоутвердженні)

Я - значущий (потреба у визнанні)

Я - захищений (потреба в захищеності)

Я - подобаюсь (потреба у самовираженні).

Якщо хоча б одна із цих складових недостатньо розвинена, в особистості виникає внутрішня дисгармонія. Наприклад, якщо у людини складові «Я-концепції» – зі знаком мінус, то у неї формується комплекс неповноцінності, і вона займається саморуйнуванням. Така особистість про себе може сказати:

«Я – не знаю ні себе, ні навколишній світ;

Я – не здатний до самореалізації;

Я – нікому не потрібний і не маю ніякої ваги в колективі;

Я – не захищений ні друзями, ні вчителями, ні батьками;

Я – не подобаюсь ні однокласникам, ні вчителям, ні навіть собі».

Звичайно, всі складові «Я-концепції» зі знаком мінус формуються не часто. Інша крайність – це всі складові «Я-концепції» зі знаком плюс, але в асоціальній сфері. Такий учень про себе може сказати:

«Я – знаю тіньову сторону життя;

Я – здатний на нахабство;

Я – потрібен своїм друзям і без мене жоден злочинний намір не виникне;

Я – захищений кримінальними авторитетами;

Я – подобаюсь своїм друзям із схильністю до девіантної поведінки».

Внутрішня дисгармонія, пов’язана із проблемами «Я-концепції», найчастіше усувається одним із психоактивних чинників: наркотиками, алкоголем, надмірним захопленням віртуальним світом тощо.

Інверсія негативної Я-концепції

Особливості цілей.

· Корекція соціальної запущеності дітей, компенсація недоліків дошкільної і шкільної освіти;

· Розвиток соціально-моральних якостей дітей, необхідних для їх успішної адаптації в шкільних умовах;

· Формування змістової навчальної мотивації дитини, спрямованої на навчальний матеріал;

· Розвиток до необхідного рівня психофізіологічних функцій дитини, усунення порушень працездатності і довільної регуляції діяльності;

· Збагачення світогляду і розвиток мови до рівня, що дозволяє дітям свідомо сприймати навчальний матеріал;

· Розвиток особистісних компонентів пізнавальної діяльності, пізнавальної активності, самодіяльності.

· Формування до необхідного рівня і наступний цілеспрямований розвиток загальнонавчальних вмінь.

Повага + Вимоги

подобаюсь можу значу

Емоц. Позитив.

!

Примус

Розуміння Віра Пошук

Фрустр.

Комплекс

Не подобаюсь Не можу Не значу

Егоц. Протилежн.

Жалісливий підхід. Прощення, витримка, зняття стресу, прийом емпатії, доброзичливість, турботливість

Лінь

Урод Тупий Одинокий

Методи негативного стимулювання

Примус

Покарання

Зло Заздрість Брехня

Ненавиджу Знищу Покажу

Егоц.

Агрес..

Жорст.

Лінь

Попередження і подолання важковиховуваності – цілісний процес. Він має чітко визначену структуру і передбачає такі етапи діяльності класного керівника:

а) визначення цілі діяльності – формування особистості із позитивною «Я-концепцією», сприйнятливої до виховних впливів суспільних інституцій, школи та позашкільних виховних закладів.

б) д іагностичний етап, на якому педагог вивчає, аналізує позитивні й негативні фактори виховання, умови та причини, що їх викликали. На цьому етапі класний керівник складає детальну психолого-педагогічну характеристику вихованця;

в) етап здійснення соціальної адаптації – включення вихованця в соціальні та внутрішньо колективні відносини; регуляція його відносин з однолітками та вчителями;

г) етап планування і визначення змісту роботи передбачає визначення педагогом шляхів та способів нейтралізації негативних тенденцій у розвитку дитини та стимулювання позитивних проявів у її поведінці; планування спільної діяльності з іншими вчителями у процесі перевиховання проблемної дитини; залучення важковиховуваної дитини до соціально цінної діяльності із врахуванням її позитивних якостей, сил і здібностей;

д) цілеспрямована педагогічна діяльність, яка передбачає реалізацію планів щодо перевиховання конкретної дитини. На цьому етапі важливою є координація діяльності всіх, хто може впливати на дитину (батьків, родичів, однокласників, учителів-вихователів та ін.). Цю координацію здійснює класний керівник.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману