Перші документальні згадки про книгу у Львові

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 29 из 44Следующая ⇒

31.Перші документальні згадки про книгу у Львові

Ще з княжих часів Львів мав славу великого торгового міста, цьому сприяло надзвичайно вигідне його розташування на роздоріжжі торгових шляхів з заходу на схід.

Серед різноманітних товарів які привозили купці були й книги, спочатку рукописні, а потім друковані. Торгівля книгами у Львові випередила їх друкування років на сто. Мандрівні книгарі та торговці західних друкарів і видавців квапилися створити та опанувати книжковий ринок ще до того моменту, поки їх не почнуть виробляти у Львові.

Перша документальна згадка про існування книжкової торгівлі у Львові належить до другої пол. XVст. Цей факт зафіксовано міськими документами завдяки судовому процесу між двома книготорговцями.

1486р. у Львові побував торговець книгами з Кракова Ян Пфеффер, а на зламі 15-16ст. сюди часто навідувався нюрнберзький друкар Антон Кобергер.

Про функціонування першої львівської постійної книгарні стало відомо з посмертного інвентарю книгарні Пйотра Познанця, складеного 1559р., надзвичайно важливого документа, що дозволяє оцінити інтелектуальний рівень львівських читачів середини XVI

32.Бібліофільські традиції монахів Василіян

Заслуговують уваги бібліотеки василіянських греко-католицьких монастирів і колегіумів. Колегіуми діяли на Правобережжі у другій половині XVIII ст. при василіянських монастирях у Гощі (перетворений з православної школи на початку XVIII ст.), Шаргороді, Бучачі, Любарі, Умані.

Після скасування єзуїтського ордену василіяни протягом останньої чверті XVIII ст. відкрили школи в будинках колишніх єзуїтських колегіумів у Барі, Овручі, Острозі, успадкувавши й книгозбірні цих колегіумів.

В більшості давніх каталогів книжки згруповано за мовами, з часом з’являється і розподіл за жанрами і галузями знання. Так, у каталозі 1766 р. Дрогобицького монастиря позиції класифіковано за тематикою (духовні, полемічні, історичні тощо), форматами, елементами оздоблення примірників (наявність шкіряної оправи).

До найбільших належали бібліотеки у центрах єпархій. З 20-х рр. XVIII ст. на українських землях, підвладних Російській імперії, друкарство українською мовою і українським варіантом церковнослов’янської було повністю заборонене. На Правобережжі і в Галичині обмежень щодо мови не існувало, але тільки в практиці василіянських монастирських друкарень,зокрема Почаївської, українська мова посіла помітне місце.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров