Брати запрошують Ісуса на свято куренів.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 176 из 310Следующая ⇒

Івана 6

П'ять хлібів і дві рибки.

(Мт.14:13-21; Марк.6:32-44; Лук.9:10-17)

1. Після цього пішов Ісус на той бік моря Галілейського, в околиці Тиверіяди;

2. За Ним пішло багато народу, через те, що бачили дива, котрі Він чинив над хворими.

3. Ісус вийшов на гору і там сидів з учнями Своїми.

4. А наближалася Пасха, свято юдейське.

5. Ісус підвів очі, побачив, що багато народу йде до Нього, і сказав Пилипові: Де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?

6. Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів учинити.

7. Пилип відповів Йому: Та їм навіть на двісті динаріїв замало буде хліба, щоб кожному дісталося хоча б трішки.

8. Один із учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, сказав Йому:

9. Є тут в одного хлопчини п‘ять ячмінних хлібів і дві рибки, але що це для багатьох?

10. А Ісус сказав: Порадьте їм прилягти. І було на тій місцині багато трави. І прилягло люду близько п‘яти тисяч.

11. Ісус узяв хліби, подякував і роздав учням, а вже учні – тим, що лежали, так само й риби, скільки хто хотів.

12. І коли наситилися, то сказав учням Своїм: Позбирайте залишки, щоб нічогісінько не пропало.

13. І позбирали, і наповнили дванадцять кошів куснів від п’яти ячмінних хлібів, що залишилися в тих, що їли.

14. Тоді люди, які бачили диво, вчинене Ісусом, сказали: Це істинно Той Пророк, Котрий мав прийти у світ.

15. А Ісус, дізнавшись, що хочуть прийти і взяти Його несподівано і настановити царем, знову пішов на гору сам один.

16. А коли настав вечір, то учні спустилися до моря.

17. Вони зайшли в човен і попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже сутеніло, а Ісус не приходив до них.

18. І хвилювалося море од великого вітру.

19. Коли пропливли близько двадцяти п‘яти чи тридцяти стадій, то побачили Ісуса, Котрий простував по морю і наближався до човна, і злякалися.

20. Але Він сказав їм: Це Я, не бійтеся.

21. Вони хотіли допомогти Йому ступити в човен, і негайно човен пристав до того берега, куди пливли.

22. Другого дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що там, окрім одного човна, до якого зайшли учні Його, іншого не було, і що Ісус не заходив до човна з учнями Своїми, а відпливли самі учні Його;

23. А тим часом, припливли з Тиверіяди інші човни, близенько до того місця, де їли хліб після того, як подякував Господь;

24. Отож, коли народ побачив, що тут немає Ісуса, ні учнів Його, то зайшли до човнів і припливли до Капернауму, – шукали Ісуса.

25. А коли знайшли Його на тім боці моря, сказали Йому: Равві! Коли Ти сюди прийшов?

26. Ісус сказав їм у відповідь: Істинно, істинно кажу вам: Ви шукаєте Мене не тому, що бачили дива, але через те, що їли хліб і наситилися;

27. Дбайте не заради харчів скороминучих, але заради їжі, що провадить в життя вічне, котре дасть вам Син Людський; бо якраз на Ньому є ознака Батька і Бога.

28. Отож, сказали Йому: Що нам учинити, щоб звершувати діяння Божі?

29. Ісус сказав їм у відповідь: Ось діяння Боже: Щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.

30. На це сказали Йому: А яку Ти покажеш ознаку, аби ми побачили і повірили Тобі? Що Ти вчиниш?

31. Батьки наші споживали манну в пустелі, як написано: Він дав їм їсти хліб з неба.

32. А Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Не Мойсей дав вам хліба з неба, а Батько Мій дає вам істинний хліб із неба;

33. Бо хліб Божий є Той, Котрий приходить з небес і дає життя світові.

34. На це сказали Йому: Господе! Давай нам хліб такий повсякчас.

35. А Ісус сказав їм: Я є хліб життя, той, хто приходить до Мене, не буде голодним, і той, хто вірує в Мене, не знатиме спраги ніколи.

36. Але Я сказав вам, що ви навіть бачили Мене, і не віруєте.

37. Усе, що дає Мені Батько, до Мене приходить, і того, хто до Мене приходить, не прожену геть.

38. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб звершувати волю Мою, але волю Батька, Котрий послав Мене.

39. А воля Батька, Котрий послав Мене, є така, щоб із того, що Він Мені дав, нічого не погубити, але все те воскресити останнього дня.

40. Воля Того, Хто послав Мене, є така, щоб кожний, хто бачив Сина і вірує в Нього, мав життя вічне, щоб Я воскресив його останнього дня.

41. І обурилися на Нього юдеї за те, що Він сказав: Я є хліб, що з небес зійшов.

42. І казали: Чи це не Ісус, Йосипів син, Котрого батька і Матір ми знаємо? Чому ж Він запевняє: Я зійшов з небес?

43. Ісус сказав їм у відповідь: Не ремствуйте поміж собою:

44. Ніхто не може прийти до Мене, якщо не приверне його Батько, Котрий послав Мене; і Я воскрешу його останнього дня.

45. У пророків було написано: І будуть усі навчені Богом. Кожний, хто почув од Батька і навчився, приходить до Мене.

46. Це не те, щоб хтось бачив Батька, окрім Того, Хто є від Бога: Він бачив Батька.

47. Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, має життя вічне.

48. Я – хліб життя.

49. Батьки ваші їли манну в пустелі і померли;

50. А хліб, Котрий з небес сходить, такий, що той, хто споживає Його, – не помре.

51. Я – хліб живий, що з неба зійшов: хто їстиме цей хліб, буде жити вічно; а хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, котру Я віддам за життя світу.

52. Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: Як Він може дати нам їсти плоть Свою?

53. А Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити крови Його, то не будете мати в собі життя;

54. А хто їсть Мою Плоть і п‘є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня;

55. Бо Плоть Моя справді є їжа, і Кров Моя справді є питво;

56. Хто їсть Мою Плоть і п‘є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я – в ньому;

57. Як послав Мене живий Батько, і Я живу Батьком, так само й той, що їсть Мене, жити буде Мною.

58. Це і є хліб, що зійшов з небес, не так, як батьки ваші їли манну й померли: Хто їсть хліб цей, житиме вічно.

59. Про це повідав Він у синагозі, навчаючи в Капернаумі.

60. Почувши це, чимало з присутніх учнів казали: Які жорсткі слова! Хто може це чути?

61. Але Ісус, гаразд знаючи Сам у Собі, що учні Його ремствують на те, сказав їм: Чи це вас спокушає?

62. А що ж буде, коли побачите Сина Людського, Котрий підноситься туди, де був передніше?

63. Дух дає життя, а плоть не приносить користі ніякої. Слова, котрі Я виповідаю вам, є дух і життя.

64. Але є поміж вами деякі, що не вірують. Бо Ісус від початку знав, хто є ті, що не вірують, і хто зрадить Його.

65. І сказав: Через те й казав Я вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не дасть того Батько Мій.

66. І під той час чимало з учнів Його відступилося од Нього і вже не ходили з Ним.

67. Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи не бажаєте й ви відступитися?

68. Симон Петро відповів Йому: Господе! До кого нам відступити? Ти маєш слова вічного життя.

69. І ми увірували і пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого.

70. Ісус відповів їм: Чи не дванадцятьох Я вибрав вас? Але один із вас диявол.

71. Це казав Він про Юду, сина Симона Іскаріота, бо саме цей зажадав зрадити Його, будучи одним із дванадцятьох.

Івана 7

1. Після цього Ісус ходив Галілеєю, бо по Юдеї не хотів ходити, тому що шукали (нагоди) убити Його.

2. Наближалося єврейське свято куренів;

3. Тоді брати Його сказали Йому: Виходь звідси і йди до Юдеї, щоб учні Твої також бачили діяння, котрі Ти звершуєш.

4. Бо ніхто не робить чогось тайкома, і сам шукає, у який спосіб стати відомим; якщо Ти вчиняєш такі діяння, то яви Себе світові.

5. Тому що й брати Його не вірували в Нього.

6. На це Ісус сказав їм: Ще Мій час не настав, а для вас завжди час;

7. Вас світ не може ненавидіти, а Мене ненавидить, тому що Я свідчу про нього, що заподіяне ним – лихе.

8. Ви підете на це свято, а Я ще не піду на це свято, тому що Мій час іще не виповнився.

9. Оце сказав їм, і залишився в Галілеї.

10. Та коли пішли брати Його, тоді й Він прийшов на свято, не явно, а наче тайкома.

11. Тим часом, юдеї шукали Його на святі і гомоніли: Де Він?

12. І багато чуток було про Нього в народі: одні казали, що Він добрий, а інші заперечували: Ні, бо спокушає народ.

13. А втім, ніхто не казав про Нього відкрито, боячись юдеїв.

14. Але в половині свята вже зайшов Ісус до храму і навчав.

15. І дивувалися юдеї, кажучи: Яким чином Він знає Писання, не вчившися?

16. Ісус у відповідь їм сказав: Моє вчення – не Моє, але Того, Хто послав Мене;

17. Хто хоче вчиняти волю Його, той пізнає про це вчення, чи від Бога воно, чи Я Сам від Себе повідую.

18. Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі; а Хто шукає слави Тому, що послав Його, Той істинний, і немає в Ньому неправди.

19. Чи не дав вам Мойсей закону? І ніхто з вас не чинить за законом. За що шукаєте убити Мене?

20. Народ сказав у відповідь: Чи не демон у Тобі? Хто шукає убити Тебе?

21. Ісус продовжував говорити і сказав їм: Одне діяння Я вчинив, і всі ви дивуєтеся;

22. Мойсей дав вам обрізування, – хоч воно не від Мойсея, але від батьків, – і в суботу ви обрізуєте чоловіка;

23. Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушувати закону Мойсея, – чи на Мене обурюєтеся за те, що Я всього чоловіка уздоровив у суботу?

24. Не судіть за зовнішністю, але судіть судом праведним.

25. Тут деякі з єрусалимлян казали: Чи не Той це, Котрого шукають убити?

26. Ось, Він навчає явно, і нічого не заперечують Йому: Хіба не переконалися старшини, що Він справді Христос?

27. Але ми знаємо Його, звідки Він; а Христос, коли прийде, ніхто не буде знати, звідки Він.

28. Тоді Ісус проголосив у храмі, навчаючи, – сказав: І знаєте Мене, і знаєте звідки Я, і Я прийшов не Сам від себе, але Істинний Той, що послав Мене, Котрого ви не знаєте;

29. Я знаю Його, тому що Я від Нього, і Він послав Мене.

30. І шукали схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, тому що не настала година Його.

31. І багато з народу увірували в Нього і казали: Коли прийде Христос, то невже звершить більше діянь, аніж Цей звершив?

32. Почули фарисеї подібні чутки про Нього в народі, і послали фарисеї і першосвященики служителів – схопити Його.

33. Але Ісус сказав їм: Ще не довго Мені бути з вами, і піду до Того, Хто послав Мене;

34. Будете шукати Мене, і не знайдете; і, де Я буду, туди ви не можете прийти.

35. При цьому юдеї гомоніли поміж собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не заманулося Йому йти до розпорошених поміж греками і навчати ще й греків?

36. Що означають ці слова, котрі Він мовив: Будете шукати Мене, і не знайдете; і, де буду Я, туди ви не можете прийти?

37. А останнього великого дня свята стояв Ісус і проголосив, кажучи: Хто спраглий, іди до Мене і пий;

38. Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, у того потечуть ріки живої води з нутра його.

39. Це сказав Він про Духа, Котрого мали прийняти ті, які увірували в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, тому що Ісус ще не був прославлений.

40. Чимало з народу, зачувши ці слова, казали: Він таки справді Пророк.

41. Інші казали: Це Христос. А деякі запитували: Хіба з Галілеї Христос прийде?

42. Чи не сказано у Писанні, що Христос прийде від насіння Давидового і з Віфлеєму, з того місця, звідки був Давид?

43. Ось так і стався про Нього розбрат у народі.

44. Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.

45. Тож служники повернулися до першосвящеників і фарисеїв, і ці сказали їм: Чому ви не привели Його?

46. Служники відповідали: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік.

47. Фарисеї сказали їм: Невже навіть ви дали себе спокусити?

48. Чи увірував у Нього хтось із старшин або з фарисеїв?

49. Але цей народ невіглас у Законі, проклятий він.

50. Никодим, що приходив до Нього вночі і був одним із них, сказав їм:

51. Чи судить закон наш людину, якщо передніше не вислухають її і не пізнають, що вона заподіяла?

52. На це сказали йому: А ти часом не з Галілеї? Помисли, і переконаєшся, що з Галілеї не приходить пророк.

53. І розійшлися всі по домівках.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии