В. Воровський (1871—1923). С. Рудницький (1877—1937). Д. Садинський. В. Старосольський (1878—1942). М. Шаповал (1882—1932). О. Мицюк (1883—1943). О. Назарук (1883—1940). В. Винниченко (1880—1951). В. Липинський (1882—1931). М. Яворський (1884—1937). М. Хв

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 53 из 65Следующая ⇒

В. Воровський (1871—1923)

· Загальний характер і основні особливості соціальних відносин визначаються економічною структурою суспільства, яка залежить від рівня розвитку продуктивних сил

С. Рудницький (1877—1937)

· Суспільно-економічна суть української держави має ґрунтуватися на селянстві

Д. Садинський

· Під впливом природного відбору в суспільстві діє три основні форми пристосування людей до навколишнього середовища: первинна — технічна, вторинна — економічна, третинна — ідеологічна. Вони є рушійною силою суспільного розвитку

В. Старосольський (1878—1942)

· Норми є схемою для людської поведінки. Пізнання дійсного життя (не норм), у тому числі й поведінки, що суперечить нормам, — завдання соціології

Продовження дод. 7

Автор

Зміст

М. Шаповал (1882—1932)

· Суспільство — це таке гуртування людей, коли поведінка однієї чи кількох спричиняє поведінку іншої чи інших осіб. Індивіди на основі певної мети єднаються в групи, які виконують певні суспільні чи біологічні функції, вростають одна в одну, зв’язуються в агрегат, який називається суспільством.

Вирізняють такі групи:

— організовані (держава, сім’я), яким притаманний внутрішній поділ на керівників і підлеглих, і неорганізовані (мовні, вікові), в яких бракує сталої організованості;

— прості (елементарні), в яких індивіди поєднані однією спільною ознакою (мовною), і складні (кумулятивні). Складною групою є суспільний клас, який об’єднується на основі багатьох ознак — майнових, професійних, правових

О. Мицюк (1883—1943)

· У суспільно-економічному процесі одні явища відбуваються стихійно, поза волею суб’єкта і не можуть бути раціоналізовані, а інші — згідно зі свідомою волею і підлягають раціоналізації.

· Суспільний розвиток має тенденцію до все більшої раціоналізації

О. Назарук (1883—1940)

· Основними класами капіталістичного суспільства є бур­жуазія, яка володіє владою і капіталом, і пролетаріат, якому вона недоплачує і з того живе. Пролетаріат мусить продавати свою працю. Між ними постійно точиться боротьба

В. Винниченко (1880—1951)

· Законом усього існуючого є рух. Стримують його пануючі класи, пригноблені прагнуть просування вперед. Протилежні прагнення зумовлені різним соціальним становищем. Згідно з політико-соціальною концепцією «колектократії» для порозуміння, гармонійної співпраці, ліквідації експлуатації необхідно соціально-еконо­мічну структуру суспільства перебудувати на правдиво-кооперативну суспільну форму

В. Липинський (1882—1931)

· Населення країни поділяється на національну аристократію і громадянство, а громадянство на класи і стани, які перебувають у вічній боротьбі

М. Яворський (1884—1937)

· Соціологія досліджує основні закони історичного процесу, а історична наука вивчає виявлення цих діючих законів у конкретних історичних, географічних та економічних умовах

М. Хвильовий (1893—1933)

· Кожний народ переживає дитинство, культурний етап і цивілізаційний.

· Цивілізаційний етап є останнім акордом усякої культури і початком її кінця.

· Україна стане «оазисом азіатського ренесансу»

Закінчення дод. 7

Автор

Зміст

Д. Донцов (1883—1973)

· Головною рушійною силою людської діяльності є не розум, а воля. Головна прикмета волі: вона є ціль у собі.

· Держава має три складові: землю, народ, владу (остання є найважливішою, від неї залежить доля держави).

· Народ залежно від природних здібностей поділяється на вищі і нижчі касти. Ідеалом провідної касти є сильна влада, підвладної — «безначальство»

А. Звоницька (1897—1924)

· Основою людського життя є спілкування між індивідами, під час якого твориться «тканина» суспільства, формується культура, розвивається особистість.

· Процес спілкування передбачає набуття індивідом відомостей (соціалізацію), узагальнення таких відомостей (особисту типологізацію), припущення про наявність подібних узагальнень в інших індивідів (очікування), узгодження спільної діяльності.

· Традиція — регулюючий механізм збереження соціального зв’язку

О. Бочковський (1884—1939)

· Господарський розвиток і народне багатство залежить від природних умов країни. Однак «земля — це сцена, а народ — митець, що гірше чи краще творить свою історію»

В. Бойко (1893—1938)

· Марксистська соціологія, тобто історичний матеріалізм — єдина наукова соціологія.

· Мистецтво є однією з надбудов, що розвивається на ґрунті суспільного виробництва, зокрема економічних відносин

К. Грушевська (1900—1943)

· На індивідів впливають соціальні фактори, тому вони перебувають у залежності від соціальної структури су-
спільства

Л. Олесневич (1921—1983)

· Необхідність соціального планування підприємств та регіонів

Автор

Наукові інтереси

В. Ворона

· Удосконалення виробничих відносин, розвиток підприємницької діяльності, соціальний портрет підприємця

С. Войтович

· Професійна орієнтація молоді, динаміка престижу та привабливості професій, відтворення професійної струк­тури суспільства та процеси трудової мобільності

М. Головаха

· Трансформація суспільства, політична культура населення

В. Городяненко

· Участь робітників в управлінні виробництвом

К. Грищенко

· Управлінська діяльність, соціальні резерви виробничих колективів, соціально-психологічні шляхи оптимізації виробничої діяльності, соціальні аспекти економічної реформи

М. Захарченко

· Історія соціології

О. Донченко

· Формування потреб людини, споживацтво та формування особистості

М. Лукашевич

· Адаптація та соціалізація людини

С. Макеєв

· Соціальна структура суспільства, трудового колективу

І. Мартинюк

· Життєве самовизначення молоді, механізм формування життєвих цілей особистості

О. Нельга

· Етнічні відносини

В. Оссовський

· Трудова орієнтація молоді, престиж і вибір професій, концепція ідентифікації феномену громадської думки

В. Паніна

· Концепція соціальної адаптації в умовах стабільного і нестабільного соціумів, чинники та закономірності формування способу життя, методологія соціологічних досліджень

В. Паніотто

· Структура міжособистісних відносин, кількісні методи соціологічних досліджень

В. Петрушев

Соціальні резерви трудових колективів, соціальні технології державного управління

В. Пилипенко

Соціальна регуляція трудової поведінки

В. Піддубний

· Ціннісні орієнтації робітничої молоді, керівництво, соціальне управління виробничим колективом

Закінчення дод. 8

Автор

Наукові інтереси

Н. Побєда

· Використання вільного часу, виробничий колектив і культура робітника, потреби і реальна поведінка

О. Погорілий

· Історія розвитку соціології в ХIХ—ХХ ст.

В. Подшивалкіна

· Соціологічна діяльність, розробка та впровадження соціальних технологій, соціотехнологічна регуляція діяль­ності індивідів і соціальних груп в організаціях

В. Полторак

· Соціальна ефективність організації праці й управління, формування та роль громадської думки

І. Попова

Соціологічна концепція стимулювання праці через урахування соціально-філософських і соціологічних підходів до трудової діяльності

І. Прибиткова

Безробіття, соціальний захист обездолених груп, бідність населення, новітні еміграційні процеси

А. Ручка

Ціннісні орієнтації молоді, стимулювання та мотивація праці

Ю. Саєнко

Трудові ресурси, експертні оцінки в соціологічних дослідженнях

Є. Суїменко

Управління й керівництво, підприємництво та приватизаційні процеси

М. Сакада

Соціальне управління, керівництво і лідерство, відносини між робітниками і роботодавцями, стимулювання та мотивація праці

В. Тарасенко

Формування і розвиток соціальних потреб, соціальне споживання та споживацтво

В. Чорноволенко

Престиж професій, соціально-професійна орієнтація молоді, відтворення структури трудової зайнятості

М. Чурилов

Методика соціологічних досліджень, політична культура населення

М. Шульга

Міжетнічні відносини, формування особистості у сфері етнічної культури, інтеграції поліетнічного суспільства

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии