Аналіз вікового складу устаткування

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 28Следующая ⇒

Таблиця 8.4

Найменування

устаткування

Встановлено устаткування на кінець періоду у роках роботи

Усього

Питома вага, %

до 5

від 5 до 10

від 10 до 20

понад 20

А

12,8

В

0,72

С

5,1

Д і т. д.

8,987

Інші

28,9

Разом

Число одиниць кожної інтерваль­ної групи у відсот­ках до підсумку

32,45

34,95

18,34

14,26

                                                                                (8.7)

де Г_в – верхня границя інтервалу, років;

Г_н – нижня границя інтервалу, років.

Унаслідок чого за кожною інтервальною групою одержано:

І_гр. ;

                                            ІІ_гр. ;

                                           ІІІ_гр. ;

                                           ІV_гр. .

Середній вік устаткування дорівнює:

(2,5 х 0,3245) + (7,5 х 0,3495) + (15 x 0,1834) + (25 х 0,1426) = 9,76 року.

Отриманий результат свідчить про те, що на підприємстві встанов­ле­не застаріле устаткування. Значну питому вагу має устаткування віком понад 20 років.

Під час аналізу забезпеченості підприємства основними фондами по­рівнюють наявні основні фонди з плановою потребою в них як у цілому, так і за їх основними видами. Аналізується наявність не встанов­леного устат­кування, а визначається дійсна потреба в ньому.

Усе устаткування підрозділяють на наявне, встановлене і діюче. До на­явного відноситься все устаткування на підприємстві незалежно від то­го, де воно знаходиться в цеху, на складі й у якому стані.

Встановлене устаткування – це змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться в цехах.

Діюче устаткування – це все фактично працююче у звітному періоді устаткування (незалежно від часу його роботи).

На підставі цих даних розраховується ряд коефіцієнтів:

· використання наявного устаткування визначається як відношен­ня діючого устаткування до його наявності;

· використання встановленого устаткування обчислюється як відно­шен­ня кількості діючого устаткування до встановленого.

Приріст основних фондів може здійснюватися не тільки введенням в екс­плу­атацію нових основних фондів, але і їх модернізацією. Модер­ні­за­ція здійснюється за рахунок засобів, призначених на капітальний ремонт з амор­тизаційного фонду, і, як правило, співпадає з капітальним ре­мон­том устаткування. Модернізація устаткування підвищує його продук­тив­ність, знижує собівартість виробів, що випускаються. Перш ніж розробити план модернізації, необхідно визначити ефективність модернізації верстата по­рівняно з ефективністю нової моделі цього верстата і його заста­рі­ло­го екземпляра (табл. 8.5).

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии