Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Тема. Дотримання найважливіших орфоепічних норм української літературної мови.

Мета:    систематизувати знання про норми української орфоепії, продовжити формування орфоепічних умінь та навичок; розвивати слухову й зорову пам'ять, логічне мислення, дикцію; виховувати увагу до художнього слова та повагу до його творців.

Тип уроку:                 урок узагальнення та систематизації знань.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОК

◊   Пояснення вчителя.

    Літературна мова – це найдосконаліша форма загальнонародної мови, яка відзначається високим ступенем нормативності. Цим літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови – діалектам, жаргонам, просторіччю, які мають обмежену сферу вживання.

    Існують такі різновиди мовних норм: фонетичні, лексико-фразеологічні, морфологічні, орфографічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні.

    Орфоепічна норма – це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжу (не хожу), Інцидент (не інциНдент), одинАдцять (не одИнадцять); чимало пам’ятОк (непАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в життя суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей.

◊   Робота з підручником.

    Опрацювання таблиці «Основні норми правильної вимови» (с. 185 - 186).

◊   Правильно вимовити подані нижче слова.

    Пояснити особливості вимови кожного з них.

    Крило, межа, голубка, веселка, зимівля, казка, стежка, джміль, дзвін, сміється, змагаєшся, лисичці, мишці, боротьба, косьба, вокзал, зшити, зціплювач, розступитися, розмежувати, розставити, щасливий, проїзний піщаний.

◊   Правильно вимовити слова.

    Виділені слова передати фонетичною транскрипцією.

    Балет, лекція, Лета, проблема, телеграма, педагогіка, регіон, Ґріґ [ґр’іґ], гуманізм [гуман’ізм], конґломерат, Ґете [ґете], Гюґо [г’уґо], Кельн [кел’н], Челенджер.

♦  Усно переказати тричі прослуханий текст.

    Викладені в ньому думки проілюструвати виписаними під час прослухання прикладами.

    Деякі мовці, зрадівши з поновлення літери ґ, почали активно вживати позначуваний нею звук. На жаль, уживають його часто недоречно, кожен запроваджує норму на власний розсуд. Думаючи, що в кожному іншомовному слові треба вимовляти [ґ], такі мовці уподібнюються оперетковому героєві, котрий, намагаючись надати слову латинського звучання, додавав до нього -ус (бабус, лопатус).

    Правило щодо використання літер г і ґ було добре розроблене в правописі 1929 року, забороненому в запалі боротьби з «буржуазним націоналізмом» у 1933 році.

    За тим правописом у словах грецького походження треба писати й вимовляти [г] (бо так вимовляють самі греки): ген, гігант, гімн, логіка, трагедія. Тобто в усіх грецизмах, якими є слова з компонентами гео-, гідро-,гіпер-, геліо-, голо-, -граф, -лог та ін.

    У новіших запозиченнях з латинської та інших мов [г] вживається на місці h, а [ґ] на місці g. Отже, слід писати й вимовляти: ґатунок, ґільйотина, ґума, але гуманізм, Гайдн. Особливу увагу слід звернути на слова, де є обидва звуки: Геґель, Гюґо.

  (За О. Пономарівим)

◊   Бесіда.

1) Що є предметом вивчення орфоепії?

2) Які орфоепічні норми вам відомі?

3) Яке значення мають орфоепічні норми?

4) З яких причин вони можуть порушуватись?

5) Які норми характерні для вимови голосних звуків?

6) Якими нормами визначається вимова приголосних?

7) Що вам відомо про особливості наголошення слів в українській мові?

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров