Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Державний устрій фрн за конституцією 1949р.
Содержание книги
- Причини кризи і падіння республіки в Римі: зміни в економіці, повстання рабів.
- Реформи братів Гракхів в Стародавньому Римі.
- Перехід від республіки до монархії в Римі: диктатура Сули, тріумвірати.
- Принципат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Домінат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Реформи імператорів Діоклетіана та Константина в Римі.
- Поділ Римської імперії на Західну і Східну. Падіння Західної імперії та її значення.
- Діяльність преторів та римських юристів як джерело права.
- Закони XII таблицьу Римі, їхня характеристика.
- Джерела римського права в період імперії.
- Рецепція римського права в Середньовічній Європі.
- Виникнення держави Франків, особливості цього процесу, її розвиток та розпад
- Суспільний лад Франків. Реформи Карла Мартелла
- Салічна правда» пам’ятка ранньофеодального права Франків.
- Утворення Французької феодальної держави.
- Сеньйоральна монархія у Франції. Королівська влада. Реформи Людовіка IX
- Утворення станово – представницької монархії Франції . Характерині риси.
- Встановлення абсолютизму в Франції. Зміни в суспільному ладі та державному устрої.
- Реформи кардинала А.Ришельє та Людовіка ХІV у Франції
- Велика Хартія Вольностей 1215 р.: передумови прийняття, зміст, оцінка.
- Виникнення станово-представницької монархії в Англії: зміни в соціально-економічній системі, суспільному ладі. Обгороджування селянських і общинних земель. Криваве законодавство ( XІІІ-XIV cт.)
- Виникнення, структура, компетенція англійського парламенту ( XIII-XVII ст.).
- Державний устрій Англії в період станово-представницької монархії ( XІІІ-XIV cт.).
- Судова система Англії в період Середньовіччя (XI-XVII).
- Утворення Німецької феодальної держави. Етапи та особливості її розвитку.
- Виникнення “Священної Римської імперії німецької нації”, її суспільний лад та державний устрій (X-XIII ст.)
- Австрія: утворення держави, суспільний лад, державний устрій ( X-XVII).
- Абсолютна монархія в Австрії ( зміни в суспільному ладі та державному устрої). Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ (XVIIст.)
- Утворення Візантійської держави, етапи її розвитку, історична значимість та падіння.
- Еволюція суспільного ладу та державного устрою Візантії у VIII-XIV cт.
- Утворення Польської держави, її розвиток, суть та падіння ( доба Середньовіччя).
- Вотчинна монархія у Польщі ( X-XIII ст.).
- Утворення, особливості станово-представницької монархії у Польщі, її державний устрій ( XIV-XV ст).
- Утворення Речі Посполитої, її суспільний лад та державний устрій ( XV-XVIIст.).
- Польський Вальний сейм і місцеві сеймики: утворення, роль в державі в добу Середньовіччя.
- Магнатська олігархія у Польщі. Чотирирічній сейм. Падіння (поділи) Речі Посполитої.
- Другий етап революції у Англії (1642-1648). Політичні угруповання. Громадянські війни та їхні наслідки.
- Республіка у Англії, її державний устрій на підставі “Знаряддя управління” 1653р., її подальший розвиток.
- Становлення конституційної монархії в Англії в кінці XVII – на початку XVIII ст. Та системи парламентаризму.
- Утворення політичних партій консерваторів та лібералів у Англії (XIX cт.), їх суть, програма та оцінка діяльності.
- Посилення влади уряду у XIX ст. У Англії. Роль парламенту, королівської влади. Місцеві органи адміністрації та самоуправління.
- Перший етап революції у Франції (1789-1792рр.). Конституція 1791р. Проголошення республіки.
- Революція 1848 р. у Франції. Проголошення республіки (другої). Конституція 1848р.
- Третя республіка у Франції (1870-1940рр.). її державний устрій та політичний режим.
- Новий курс” президента Ф. Д. Рузвельта у США: соціальна і політична сфера. Закон вагнера 1935р.
- Посилення влади президента США в роки та після другої світової війни.
- Основні політичні партії у Великобританії на сучасному етапі.
- Державний устрій фрн за конституцією 1949р.
- Зміни в державному устрої та політичному режимі Італії в період фашистської диктатури.
- Відновлення незалежності Польської державності у 1918-1919 рр. Конституція 1921р.
Законодавчу владу представляє двопалатний парламент. Право голосу надано кожному громадянинові держави, котрому виповнилося 18 років і котрий не менше трьох місяців проживає на території, де проводяться вибори, тобто на території ФРН. Він має право не лише обирати, але й бути обраним. Позбавлення виборчих прав можливе у разі судового рішення, коли порушника закону суд позбавляє почесних громадянських прав; тривалого перебування у психіатричній клініці; а також при переїзді на постійне місце проживання до іншої країни (крім випадків, пов'язаних з державною службою). Право делегування депутатів до парламенту має партія, яка зібрала не менше 5% голосів виборців. Партії отримують державні субсидії, розмір яких залежить від набраної кількості голосів виборців.
Більшість законопроектів надходить від федерального уряду, але з законодавчою ініціативою можуть виступати, звичайно ж, і бундестаг (нижня палата) та бундесрат (орган представництва федеральних земель). Свої проекти законів уряд спершу направляє в бундесрат. Після цього відбувається перше читання у бундестазі, обговорення в парламентських фракціях, друге і третє читання. Приймається рішення, як правило, простою більшістю голосів депутатів нижньої палати (крім внесення змін до Конституції, де вимагається дві третини поданих голосів). Бундесрат може опротестувати прийняття закону перед Федеральним конституційним судом. Необхідна також згода бундесрату на введення в країні надзвичайного стану.
Основний закон Німеччини не передбачає ні всенародного опитування, ні референдуму, ні всенародних виборів президента. Виняток становить ст. 29, п. 2. Вона надавала можливість організації народних ініціатив на тих територіях, які після капітуляції 1945 р. були без референдуму включені до складу інших держав. Всенародне опитування допускається також в разі виявлення ініціативи щодо повторної зміни земельно-територіального поділу.
Федеральний президент репрезентує державу, як на внутрішньо-, так і на міждержавному рівні. Він пропонує законодавцям кандидатуру на посаду глави уряду. Президент призначає і звільняє (за поданням канцлера) федеральних міністрів, підписує закони і обнародує їх. Йому ж належить виключне право на помилування. Федеральний президент юридично не має жодної можливості впливати на перебіг політичних подій, але на практиці саме президент негласно діє як посередник, політично обґрунтовує внутрішній і зовнішній курс держави. Конституція посилює повноваження глави уряду, котрий шляхом голосування у парламенті може бути звільнений зі своєї посади.
Канцлер обирається депутатами бундестагу і бундесрату без обговорення кандидатури. Він може бути переобраний - щоправда, лише один раз - на новий термін. Міністр канцлерського уряду не може бути відправлений у відставку парламентом, хоча депутати можуть поставити питання про відставку перед канцлером.
Для гарантування прав і свобод громадян створено Федеральний конституційний суд, незалежний від законодавчої та виконавчої влади. До його повноважень входить: вирішення суперечок між вищими федеральними органами у тлумаченні окремих положень конституції; розгляд правових конфліктів між федерацією і землями; перевірка того, як кожний новоприйнятий закон узгоджується з правовими нормами. Саме Федеральний конституційний суд ухвалив цілу низку надзвичайно важливих рішень, зокрема, про фінансування партій, Договір про основи відносин між обома німецькими державами (1974), про захист даних, що не підлягають розголошенню, та про штучне переривання вагітності.
Конституція розмежувала повноваження федерального уряду і земель. Землі були наділені «культурним суверенітетом». Вони отримали право самостійно регулювати систему освіти, розробляти закони про організацію служби преси, радіо і телебачення. Не менш важливо й те, що землі виконують федеральні закони.
|
