ВНП,ВВП та способи розрахунку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 6Следующая ⇒

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. Валовий внутрішній продуктХарактеризує результати виробництва підприємств і організацій країни,які розміщені на її території.ЦеПоказник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни, у ринкових цінах.За своєю натурально-речовинною формою є сукупністю предметів і послуг,

що використовувались протягом даного року на споживання і накопичення.

За доданою вартістю

За видатками: ВВП = C + Ig +G + Xn, деC – особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого

використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на

послуги,Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування,

будівництво, зміна запасів,G – державні закупки товарів і послуг – всі державні видатки на кінцеву

продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів,Xn – чистий експорт – величина, на яку закордонні видатки на державні товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні товари і послуги

За прибутками: ВВП = w+p+R+i+Tk+A, w – винагорода за працю найманим робітникам,Tk– непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі, мито,,R – рентні платежі – прибутки господарів житла і землі, що забезпечують економіки ресурсами власності,p – процентні платежі – прибутки кредиторів, які ті отримують від позичальників як плату за користування грошима,i – прибутки від власності – чистий прибуток підприємств,A– відрахування на споживання капіталу – амортизація

Взаємопов'язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП

включає і суму чистих прибутків із-за кордону

Валовий національний продукт Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни

незалежно від їх територіального розміщення

Це Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг,

державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу

На відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і амортизацію від основних фондів

Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор

Чистий національний продукт. Національний доход

Чистий національний продукт Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни

Визначення: ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни

засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції Формула: ЧНП = ВНП – А

Національний доход Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у

поточному виробництвіВизначення НД = w+p+R+i=ВНП-Tk:

Цінові індекси

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, який вимірюється в поточ­них цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:

де q1 - обсяг виробництва ї'-го товару в поточному році; р1 - ціна і-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси: 1) динаміка обсягу виробництва;2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП — це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва: де

р0 - ціна г'-го товару в базисному році.

Враховуючи описане, реальний ВВП можна розрахувати шляхом кори­гування номінального ВВП на індекс цін Ір

Звідси випливає, що

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (/ < 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлю-ванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (/ >1), то відбу­вається дефлювання - коригування номінального ВВП у оік зменшення (мал. 2.1).

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ла-спейреса, Пааше і Фішера (цінові дефлятори).

Індекс Ласпейреса (або аґреґатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються де — ціни відповідно в по­точному і базисному періодах; q0— обсяг виробництва в базисномуперіоді.

Цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фак­том, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі спо­живчих товарів.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року. Індекс має вигляд:

де - обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:

9. Економічний цикл та його фази Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового явища до ін., який постійно повтор-ся.Фази ек-х циклів:1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м По; падіння рівня цінвнаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п;потрясіння кредитної системи.2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й;збільш-ня запасів; скороч-ня По на роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си.3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По наактивні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу;зрост-ня з/п.4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів;різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін. Види циклічних коливань:Короткі (малі)3-4 пов\\\'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин.Середні 7-11пов\\\'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою єнеобхідність оновлення основного капіталу.Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об\\\'єктів інфраструктури.(цикли Кондратьєва, або довгохвильові, тривалість = 40 - 60 рр.;)Причини циклічних коливань:1великі технічні нововведення, які з\\\'являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності;2політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін.3 випадкові події системного хар-ра;4 помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появоюнадмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;5різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки(зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових партнерів тощо). 10.Сутність і типи економічного зростання Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в еко-номічному зростанні.Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале-жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється та-ким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайня-тість, суспільний капітал тощо. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку вироб-ництва і поліпшення його структури.Механізм економічного зростання розглядають у чистому ви-гляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відно-син виробництва.Крім території та природних ресурсів можна назвати такі за-гальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагро-мадження і науково-технічний прогрес... Розрізняють два основних типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний - залеж-но від того, за рахунок чого досягається розширене відтворення. Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціоную-чих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів їх. Це розширення виробництва за ра-хунок збільшення кількості тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї самої кваліфікації при практично незмінних еко-номічних виробничих відносинах. За таких умов продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними. Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробниц-тва тощо). Таке зростання досягається за рахунок підвищення ква-ліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосування принципово нових засобів і предметів праці, раціональнішого ви-користання виробничого потенціалу. При цьому зростають про-дуктивність праці та їх ефективність. Основними джерелами інтенсивного економічного зростання є, по-перше, підвищення ефективності живої праці, її продуктивності;по-друге, підвищення ефективності уречевленої праці на основі зрос-тання віддачі функціонуючої техніки, технології, засобів праці в цілому, їх принципового оновлення та зниження витрат предметів праці на одиницю виробленого продукту. Особлива роль у процесі інтенсивного економічного зростання належить НТП. Кожний з типів економічного зростання на практиці не існує в чистому вигляді. Тому в реальному житті існують переважно екс-тенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростан-ня     11. Цілі і фактори економічного зростання Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в еко-номічному зростанні.Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприклад господарство країни, групи країн, тобто нале-жить в основному до макрорівня. Головна увага приділяється та-ким показникам, як валовий продукт, національний доход, зайня-тість, суспільний капітал тощо. При розгляді економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку вироб-ництва і поліпшення його структури.Механізм економічного зростання розглядають у чистому ви-гляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відно-син виробництва.Крім території та природних ресурсів можна назвати такі за-гальні фактори економічного зростання: народонаселення, нагро-мадження і науково-технічний прогрес... Розрізняють два основних типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний - залеж-но від того, за рахунок чого досягається розширене відтворення. Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціоную-чих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів їх. Переважно економічне зростання розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання. Макроекономічні фактори економічного зростанняможуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу. Фактори пропозиції включають:кількість і якість природних ресурсів;кількість і якість трудових ресурсів;обсяг основного капіталу (основні фонди);нові технології - НТП; Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції. Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками 1. Природні ресурси 2. Трудові ресурси 3. Основний капітал 4. Науково-технічний 12 Модель економічного зростання Домара 1. Виділяють два основні підходи до моделю-вання процесу зростання - це неокейнсіанський та неокласичний. Неокейнсіанськими називають ті моделі зростання, які, як і кейнсіанська теорія взагалі, грунтуються на попиті. Один із факторів попиту - інвестиції, які мультиплікативно збільшують доход. Водночас інвестиції самі обумовлюються зростанням доходу (ефект акселератора). Відомим прикладом моделей даного напряму є модель Домара-Харрода (30-і р. ХХ-ого ст). В моделі припускається, що:Існує тільки ринок благ і він початково збалансований.На ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін. Фактором зростання суку-пного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), чого не враховував Кейнс. Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання. Домар запропонував систему з трьох рівнянь: Рівняння сукупного попиту: DYDt = DIt / Sy (1)де, DYDt - приріст сукупного попиту в періоді t;DIt - приріст інвестицій в періоді t;Sy - гранична схильність до заощадженнь. Рівняння сукупної пропозиції: DYSt = b DKt (2)де, DYSt - приріст сукупної пропозиції в періоді t;DKt - приріст капіталу в періоді t;b - гранична продуктивність капіталу. b = DY / DK або b = Y / K (3)де, Y - створений продукт. Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій (DIt / It-1) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (граничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов